sq.com.ua
Ланцюг добра: як харків’яни допомагають постраждалим від обстрілів
Фото - sq.com.ua


У Харківській області від початку повномасштабного вторгнення повністю або частково зруйновані близько 36 тисяч приватних житлових будинків і близько 7 тисяч багатоповерхових. Такі дані наводила прокуратура Харківської області станом на вересень 2024 року. Від того часу ця кількість ще зросла.

Усі ці люди потребують відновлення своїх домівок. Для українців, житло яких пошкоджено або зруйновано обстрілами, діє державна програма Євідновлення, але далеко на всі можуть на неї претендувати.
За даними Харківської обласної військової адміністрації, станом на січень 2025 року в області подано 46 443 заяв для отримання грошової допомоги на ремонт пошкодженого житла. При цьому отримали допомогу 29 714 людей (64%), відмовлено - 11 650 заявникам (25%).
Найчастіше люди отримують відмови з таких причин:
багатоквартирний будинок підлягає капремонту або в ньому пошкоджені місця загального користування;
власники вже самі провели ремонт;
подання заявниками недостовірних даних – житло не було пошкоджене взагалі або було пошкоджене ще до початку повномасштабки;
проблеми з документами.
Для тих людей, хто не може претендувати на Євідновлення, у Харкові діє проєкт Екохабу.
  • Ганна Прокаєва
    Голова ГО «Нуль відходів Харків», менеджерка проєкту з циркулярної відбудови, координаторка Екохабу
    "Фактично цей проєкт є зразком СС - Circle Construction, тобто циркулярного будівництва. Ще до вторгнення у нас працював Екохаб, це і є по суті циркулярка, повторне використання. Коли стала проблема ремонтів житла, ми зрозуміли, що люди можуть приносити нам не тільки предмети вжитку (одяг, взуття, посуд тощо), але й матеріали для відновлення".
Із серпня 2023 до кінця грудня 2024 року цей проект підтримувався швейцарською організацією Helvetas: першу партію вікон надав саме донор. Перші не донорські матеріали працівники Екохабу взяли зі смітника: їм зателефонували з Олексіївки і повідомили, що біля контейнера стоять металопластикові вікна та двері. Потім приносити матеріали почали прості люди.
Із середини 2023 року завдяки проєкту вдалося допомогти приблизно 500 потребуючим.
Зруйнований будинок родини Шевченків, фото надане Світланою Шевченко

63-річна Світлана Шевченко живе у Прудянці Дергачівської громади, звідки до кордону з РФ – близько 15 км. Її діти виїхали у перший день вторгнення, вона – наприкінці березня 2022 року, чоловік – ще за місяць.

Згодом родина повернулася: спочатку у сусіднє село Слатине і жила там кілька місяців у кумів, а потім, приблизно на Великдень 2023-го року, Шевченки переїхали у Прудянку.
  • Світлана Шевченко
    Мешканка Прудянки
    "Цей майданчик нам дуже допоміг. Ми брали вікна, двері, шпалери, труби, крани, навіть цеглу - не вистачало нам стіну оту закласти, яку розбило. Син у мене теж у Прудянці живе, і йому брали вікна теж, бо все побите. За ці матеріали залишали донат - скільки могли і вважали за потрібне. Але так, щоб нас просили сплатити, - такого не було".
Прудянка. Фото - Дергачівська міська рада

За словами Світлани, до повномасштабного вторгнення у Прудянці було до 2000 населення, зараз – близько 200 людей. Це переважно літні люди - дітей немає взагалі, молоді майже теж. Постійно чути обстріли. У селищі не працює жоден магазин – продукти привозять гуманітарні місії або треба їхати в сусідні населені пункти. Аптеки немає: раз на місяць у центр Прудянки приїжджає пересувний аптечний пункт. У модульній амбулаторії раз на тиждень приймає лікар. Ані пошти, ані відділення банку немає.

Із селища ходить електричка, коли є світло. Один раз на тиждень курсує соціальний автобус.
Я як соціальний працівник виїжджаю за межі селища на роботу. Я у всіх питаю, кому що привезти, складаю список, купую все у Дергачах и приводжу людям. Складно дуже, але тримаємося.
Світлана Шевченко
Мешканка Прудянки
Ганна Прокаєва розповідає, що спочатку проект Екохабу був орієнтований лише на Дергачівську громаду. Із нею Екохаб співпрацює на рівні взаємодії не з конкретними заявниками, а із владою.
  • Інна Волкова
    комендант соціального гуртожитку для переселенців у Дергачах, координатор проєкту від Дергачівської МВА
    "Ми вже вдруге беремо вікна для людей із приватного сектору Дергачів. Там дуже багато постраждалих будинків, вікна були забиті дерев'яними плитами. Зараз люди повернулися з евакуації і ремонтують. Вони подають заявки через громаду: у групах районів у Viber є анонси. Ми перевіряємо, що житло справді розбите і що люди не можуть претендувати на Євідновлення, - і потім безоплатно роздаємо ці вікна. Громада ще виділяє групу будівельників, які допомагають людям забивати і ремонтувати".
Зараз проєкт Екохабу охоплює всю Харківську область – найбільшою мірою сам Харків, але також Ізюм, Андріївку, Балаклею і район, Золочів, до загострення ситуації на фронті - Куп'янськ.

Екохаб
Фото - sq.com.ua
Допомогу отримують люди, які постраждали від війни, але при цьому з різних причин не можуть претендувати на Євідновлення. Переважно це люди похилого віку. Повний список того, що можна отримати, є на ресурсах Екохабу: це вікна, двері, сантехніка, шпалери, будівельні матеріалі, інструмент тощо. Також заявникам пропонується безкоштовна доставка на будь-яку відстань. Єдине, в чому потрібна допомога, - Екохаб не має вантажників.
Щоб уникнути шахрайства, працівники Екохабу перевіряють у заявників документи, просять надати фото пошкодженого житла, а також попереджають, що в майбутньому буде перевірка. І це людей стримує: деякі відмовлялися від матеріалів, дізнавшись, що їхнє використання перевірятимуть.
Бувають складнощі. Іноді приходять люди, які хочуть замінити вікна на більш сучасні, але в нас же нових вікон взагалі немає. Ми пояснюємо, що ми - не гуманітарна допомога і що на одне господарство можемо дати максимум 3-4 вікна, а не 10. Але інколи люди навіть кулаками стукають, стверджуючи, що ми зобов'язані щось надати. Перші наші люди, коли почули про повторне використання вікон, взагалі не хотіли їх брати, тим більше - дерев'яні. Ми кожному пояснюємо, що такі вікна навіть кращі і в нас коштують дуже дорого, тому що це термодеревина.
Ганна Прокаєва
Координаторка Екохабу
Екохаб. Фото - sq.com.ua

Загальне правило – за отримані матеріали люди передають донат. За одне вікно, залежно від розміру, це орієнтовно 150-300 гривень. Ці гроші використовуються на забезпечення роботи Екохабу. У тих людей, які не мають фінансової можливості, донатів не беруть.

За словами Ганни Прокаєвої, люди, які віддають матеріали, - переважно середнього статку, емпатичні. Вони мають ціннісну позицію, орієнтовану на допомогу.
Це фактор взаємодопомоги, згуртованості. Взагалі люди, які несуть щось в Екохаб, роблять це, щоб побути в спільноті однодумців, щоб усвідомити, що взаємодопомога - це реальна річ
Ганна Прокаєва
Координаторка Екохабу
Квартира харків’янина Пилипа Диканя потрапила під обстріл на Страсну п’ятницю у 2022 році. За програмою Євідновлення він замінив вікна, а старі рами залишилися цілими. Він відніс їх в Екохаб.
  • Пилип Дикань
    харків'янин
    "Хотілося допомогти іншим людям. Ще у 2022 році від співробітників Екохабу я дізнався, що будь-які будматеріали, які ще можна використати, або їхні залишки віддають людям, житло яких пошкоджене. І я подумав – нащо ті рами на смітник, якщо є можливість допомогти?"
Доцент кафедри прикладної соціології і соціальних комунікацій ХНУ ім. В.Н. Каразіна, експерт ГО "Українська експертна ліга" Аліна Калашнікова, яка займається вивченням теми соціальної згуртованості, наголошує: із початком повномасштабного вторгнення готовність людей допомагати один одному переживала значний сплеск.
Як свідчать результати соціологічного дослідження «Медіа та громади. Перезавантаження зв’язків»* (далі – соціологічне дослідження), допомога іншим, благодійність та волонтерство присутні в повсякденній діяльності переважної більшості опитаних. Зокрема, понад 50%респондентів із м. Харків зазначили, часто допомагають іншим людям (окрім родини) зі справами по дому, по роботі, надають емоційну підтримку. Іноли займаються волонтерством 34,8% опитаних, ще майже 35% - часто і доволі часто; благодійністю інколи займаються 37,8% респондентів, ще майже 33% - часто і доволі часто.
Це має пояснення. За словами Аліни Калашнікової, у нормальних умовах існують поняття соціальної дистанції та «свій-чужий». Це означає, що зазвичай люди готові допомагати «своїм», тобто родині, друзям, сусідам, тим, із якими мають постійний соціальний контакт. Коли почалася повномасштабна війна, поняття «свої» дуже розширилося, фактично – до розмірів нації: «своїми» стали всі, хто по цей бік фронту, «чужими» - хто по той.
За даними соціологів, сплески згуртованості виникають на ґрунті поєднання кількох факторів:
1
люди мають довіряти один одному достатньо, щоби взагалі почати разом вирішувати проблеми;
2
часто їм потрібно мати позитивний довід того, що вони вже разом щось робили, і все вийшло;
3
масштаб проблеми повинен бути співставним із силами спільноти: ніяка громада не зможе викорінити проблему голоду у світовому масштабі;
4
людина повинна мати певний драйвер, рушійний механізм для дій, і зазвичай це емоція. Неважливо, про що ідеться – роздратування через незаконну забудову або жалість до кинутих котиків: емоційна прив’язка має бути.
Координаторка Екохабу Ганна Прокаєва бачить завдання команди в тому, щоб у людей, принаймні в Харкові, була чітка асоціація: якщо у мене є щось, що мені вже не потрібно, але його можна використовувати, - я можу принести це «щось» в Екохаб. Хай це будуть дві розетки, 10 плиток або навіть одна шпалерина.

Такі ініціативи є яскравим прикладом переробки відходів та повторного використання матеріалів, наголошує доцент кафедри інженерної екології міст Харківського національного університету міського господарства імені Бекетова Ольга Хандогіна. Вони відповідають принципам так званої кругової, або циркулярної економіки.
  • Ольга Хандогіна
    доцент кафедри інженерної екології міст Харківського національного університету міського господарства імені Бекетова
    "Фактично ідеться про змінення ставлення до матеріалів: вони більше не сприймаються як щось непотрібне, їх життєвий цикл продовжується, і ми певною мірою уникаємо утворення відходів".
Робота харківського Екохабу, фото - sq.com.ua

За її словами, зараз ми спостерігаємо зростання популярності більш цивілізованого ставлення до відходів і ресурсів, в тому числі на побутовому рівні. Це стає своєрідним трендом, екологічно-дружні ініціативи входять у моду - зокрема, відмова від одноразових товарів, продовження терміну служби речей, повторне використання матеріалів тощо. Вони не лише допомагають зменшити навантаження на довкілля, але й формують екологічно дружні патерни поведінки, тобто змінюють ставлення людей до цієї проблеми.
За словами соціолога Аліни Калашнікової, у готовності людей допомагати іншим є прояви механізму реципрокності: так соціологи називають дарування.
  • Аліна Калашнікова
    соціолог
    "Це фундаментальний для будь-якої спільноти механізм дарування і віддаровування: якщо вам, наприклад, подарували якийсь подарунок, ви будете відчувати необхідність віддаруватися навзаєм. Проєкт Екохабу, на мій погляд, демонструє в тому числі цей механізм. Коли людина віддає щось своє назовні, вона має надію, що отримає щось ззовні у той момент, коли їй це знадобиться. Це не мають бути ті самі люди, яким була надана допомога: просто має спрацювати суспільний механізм".
Водночас, за її словами, така згуртованість, коли коло «своїх» значно розширюється, нестійка і навряд чи зможе існувати на тому самому рівні і після війни. Коли людина віддає постійно своє, то вона має щось отримувати навзаєм: в інакший спосіб довго бути не може. Результати соціологічного дослідження свідчать про те саме: рівень проявів альтруїзму в повсякденному житті громад зараз є нижчим, ніж у 2022 році. Як стверджують респонденти, рівень згуртованості має великий спад відносно згуртованості першого року повномасштабного вторгнення. Це пояснюється перш за все втомою.

Зниження готовності допомагати всім довкола констатують не лише спеціалісти.
Ось це відчуття і прагнення взаємодопомоги, коли почалася повномасштабна війна, що називається, було на кожному кроці. Зараз, мені здається, менш помітно. У цілому люди, як і раніше, готові прийти на допомогу, але якщо це в прямому доступі, так би мовити: коли людина точно бачить і знає, що комусь треба допомоги. А ось так, щоб подумати, що хтось десь чогось потребує – тих самих вікон, наприклад, - не певен.
Пилип Дикань
харків'янин
Аліна Калашнікова запевняє: згуртованість можна конструювати в межах певних локальних спільнот – наприклад, громад, і це найвищий рівень, на якому вона може існувати, якщо немає зовнішніх потрясінь. Звісно, є фактори, які на це впливають: як себе поводить місцева влада, наскільки жителі відчувають себе здатними впливати на щось, наскільки готові долучатися до вирішення проблем громади, наскільки спроможні до об’єднання та спільних зусиль тощо.
Дуже важливий момент - людей мають об'єднувати спільні цінності (перш за все не релігійні, а моральні) та довіра один до одного. Якщо в моїй спільноті є люди, які демонструють інакші цінності, - я перестаю їм довіряти, замикаюсь у собі в сенсі соціальних контактів, перестаю хотіти допомагати і робити щось разом. Це те, що трапляється зі спільнотами внаслідок криз.
Аліна Калашнікова
соціолог
Коли з’являються певні лінії розмежування, це починає дробити спільноту, і вона втрачає свою соціальну згуртованість. Відповідно, вона втрачає можливість діяти саме як спільнота, розпадаючись на велику кількість маленьких - до рівня родини. Але в довгостроковій перспективі подібні дроблені спільноти не виживають як ціле.
Ось це той момент, якого нам, українському суспільству, треба дуже стерегтися зараз. Наразі є дуже багато різних ліній розколу, і ми потенційно можемо розмежуватися.
Аліна Калашнікова
соціолог
Координаторка Екохабу Ганна Прокаєва має стриманий оптимізм із приводу майбутнього, незважаючи на те, що участь Helvetas у проєкті закінчилася наприкінці грудня. Екохаб має намір продовжувати цю ініціативу власними силами і силами людей. Окрім того, є перспективи співпраці з Євросоюзом.
У Євросоюзі зараз дуже багато реновацій - і ремонти, і перехід на більш енергоефективні вікна, до яких вищі вимоги. Віддаючи ці матеріали, теж можна допомагати Україні. Ми постійно шукаємо такі проєкти і підтримку для їх реалізації. Зараз інші наші партнери віднайшли у Брюсселі 500 вікон для нас. Їх будуть демонтувати, і ми шукаємо варіанти, як доставити ці матеріали в Україну.
Ганна Прокаєва
Координаторка Екохабу

Екохаб, фото - sq.com.ua
Окрім того, у планах Екохабу розширити напрями допомоги: тут хочуть відкрити майстерню, яка займалася би ремонтами сантехніки, меблів тощо. Ціль - щоб людина відразу могла дізнатися, чи можна якісь вікна трошки зменшити чи збільшити, чи можна відреставрувати ванну тощо. Гроші на цю ініціативу, каже Ганна Прокаєва, є, але поки що Екохаб не може знайти в Харкові чоловіків, які згодилися би працювати: багато мобілізованих, багато майже не виходять із дому через ТЦК.
65-річна Антоніна з селища Питомник Дергачівської громади наголошує, що такі ініціативи, як реалізує Екохаб, - це насамперед велика моральна підтримка. Із першого дня повномасштабної війни її родина – вона, чоловік і доросла донька - потрапила під окупацію. До кордону з РФ від Питомника – менше 20 км.
  • Антоніна Юр'єва
    мешканка селища Питомник Дергачівської громади
    "Поки можна було терпіти, ми залишались, бо не могли покинути своє господарство – худоба в нас була. Але наприкінці квітня 2022 року був обстріл, і наше господарство фактично було знищене. Уся худоба живцем згоріла.".
Родина виїхала через РФ до Європи: три місяці в Латвії, потім - Польща, згодом - Західна Україна. Восени 2023 року вони повернулись у Харків, щоб, як каже Антоніна, «бути поближче до дому». Хоча дому в них зараз фактично немає.
Наш будинок у Питомнику розбитий: лишились, можна сказати, рештки. Даху нема, фронтонів нема, вікон нема, стелі і підлоги теж нема: дещо згоріло, дещо згнило. Залишились лише стіни, але невідомо, як воно далі буде: у Питомнику неспокійно, війна ще йде.
Антоніна Юр'єва
мешканка селища Питомник Дергачівської громади

Будинок Антоніни Юр'євої, фото надане нею
Родина не може податись на Євідновлення, тому що їхній будинок – у спільній власності із сусідом, він за кордоном і повертатися поки не планує, а документи мають бути подані всіма власниками. Про проєкт Екохабу Антоніна дізналася від сільського голови. Родина хоче взяти вікна і різні дрібниці для відбудови - шпакльовку, трішки шпалер, інструмент. Зберігати вікна поки будуть у Харкові.

За словами Антоніни, раз на місяць вони з родиною їздять у Питомник. Світла, води, газу там немає, як і людей: навіть ті, у кого вціліло житло, зараз там не живуть, бо небезпечно. Але родина вбачає розраду в тому, щоб хоча б раз на місяць їздити в Питомник, і сподівається повернутися до свого житла.
Звісно, під час війни допомагати важко. Є втома, зневіра, погіршення матеріального стану… Але водночас є усвідомлення того, що не можна зупинятися, треба постійно рухатися.
Ганна Прокаєва
Координаторка Екохабу
*Соціологічне дослідження «Медіа та громади. Перезавантаження зв’язків» проводилося компанією «Оперативна соціологія» в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні». Дослідження проведено у 23 громадах України у квітні-серпні 2024 року. Загальна кількість опитаних – 2 391 респондент. Статистична похибка не перевищує 3,3%.
Стаття підготовлена в рамках проєкту, що реалізується ІРМІ у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір та подання фактів, що містяться в цьому виданні. Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ІРМІ, ЮНЕСКО або Японії
Автор