"Українські енергетичні машини" – одне з найбільших у світі турбінобудівних підприємств.
Сьогодні йому виповнюється 90 років.
Знаходячись у прифронтовому Харкові підприємство працює й продовжує свій незламний шлях, переживаючи вже другу війну.
В “Українських енергетичних машинах” працюють понад 3000 людей - це більше 300 професій.

Про історію та головні події останніх п'яти років життя підприємства, читайте нижче

Паралель між двома війнами з перервою у 80 років
Фото, які зєднують нез'єднані часи: на фото генеральний директор Альтгеймер у 1943 році та генеральний директор АТ "Укренергомашини" Віктор Суботін влітку 2023 року. Обидва директори сидять біля зруйнованих цехів. Суботін очолює підприємство з 2007 року..... можно тут немного про шефа написать

На фото зруйнований кран у 1943 році та влітку 2022 року

Ключовими партнерами підприємства стали країни Євросоюзу, Казахстан, Вірменія, Таджикистан, Аргентина, Китай.
  • 2000

    турбін
  • 950

    генераторів
  • 90 000

    комплектів тягового та генераторного електроустаткування
  • 60 000

    електричних машин постійного струму
  • 120 Га

    загальної площі підприємства
  • 62 Га

    площі виробничих потужностей
  • 61 країна

    партнерство
  • 90 років

    праці й незламності
Історія
Славетна історія “Українських енергетичних машин” бере свій початок 21 січня 1934 року зі створення Харківського турбогенераторного заводу. Крок за кроком пишеться Книга власних рекордів: перша парова турбіна, перша газова турбіна, перші турбо– та гідрогенератори. Все відбувалося за задумом кращих інженерів, науковців і винахідників, що втілювалася в цехах заводу руками робочих.
  • Перевіркою на міць сталаболісна драма Другої світової війни. Як виявилося, не остання… Ці роки стали для заводу серйозним випробуванням. Евакуація, “військові рейки” і відважна праця на результат. Колектив турбобудівників відновив рідне підприємство, виробляв продукцію для країни, підтримував міське господарство. У січні 1946 року виробничі потужності досягли довоєнного рівня.
  • Того ж далекого 46-го року засновано підприємство з виробництва тягового електроустаткування “Електроважмаш”. Розпочалося виробництво генераторів.
  • У повоєнний час на підприємствах остаточно сформувався колектив інженерно-технічних робітників, було створено науково-технічні бази, втілено в життя нові проєкти. Все це дозволило Харкову стати центром енергетичного машинобудування України.
  • З 1989 року Харківський турбінний завод став науково-виробничим об’єднанням “Турбоатом”.
  • З першими роками української незалежності підприємство інтенсивно займається модернізацією, вдосконаленням, участю у тендерах, заключенням нових контрактів, новими інженерними рішеннями.
  • Наукові досягнення колективу були відзначені високими державними нагородами - працівники стали лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки. Майже кожного року, починаючи з 2009-го, співробітники ставали лауреатами найпрестижнішої наукової премії України.
Імпортозаміщення
З 2010 року підприємство почало працювати над імпортозаміщенням. Так історично склалося, що в Україні на багатьох електростанціях було втановлено обладнання РФ. На АЕС України було встановлено п'ять блоків-мільйонників по 1000 МВт, російського виробника АТ "Силові машини". Це відповідальне обладнання атомних станцій, воно вимагає наявності сертифікованого постачальника, і одночасно ставить вітчизняну енергетику в залежність від нього. Для "Укренергомашин" було принципово важливо забезпечити російські блоки всією необхідною продукцією українського виробництва.
У 2014 році з початком АТО стало зрозуміло, що ринки збуту однозначно змінюються. Харківські підприємства будували більшість свого обладнання для країни-агресора, та й той факт, що на території РФ не виготовляють тихоходні турбіни, підтверджує те, що одним з основних напрямків збуту турбінного обладнання був сусід по кордону, це більше 40% від долі загальних замовлень. Щодо генераторного, тягового виробництва й виробництва електричних машин постійного струму, то доля ринку підприємства складала більш 50%. Але, треба зауважити, що російська компанія поставляла на українські станції й своє обладнання.
"Укренергомашини", маючі власні спеціальні конструкторські бюро працювали над іноваціями й були впевнені у своїй перевазі перед конкурентами.

"Ми повинні звільнити атомну енергетику України від залежності від російського виробника. Для цього розробили програму імпортозаміщення: повністю забезпечуємо ремонт і модернізацію атомних блоків-мільйонників. Плануємо щорічно збільшувати обсяги поставок на атомні станції України".

Гендиректор "Укренергомашин"

Віктор Суботін.

Наука і виробництво
Успіх підприємства гарантує постійний зв’язок науки з виробництвом. За словами Бориса Патона, Національна Академія Наук зацікавлена у розвитку співпраці з провідним підприємством в галузі машинобудування. 2020-го року було підписано Меморандум про широку науково-технічну співпрацю підприємства з Академією наук України. Це розробка і впровадження унікальних технологій, які отримали світове визнання та вважаються національним надбанням.
Наукові досягнення колективу були відзначені високими державними нагородами - працівники стали лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки. Майже кожного року, починаючи з 2009-го, співробітники ставали лауреатами найпрестижнішої наукової премії України.
Науково-освітнє співробітництво “Укренергомашин” із закладами вищої освіти забезпечує підприємство висококваліфікованими кадрами.
За сумою потужностей атомних станцій Україна посідає восьме місце у світі серед невеликої кількості країн, які взагалі володіють атомною енергетикою. Для України енергетична галузь завжди мала велике значення не тільки в плані отримання власної енергії, а й в плані власних ресурсів для будівництва та обслуговування електростанцій вітчизняним виробником, що передбачає розвиток економіки й реальні робочі місця в країні.
В Україні - чотири АЕС: Южно-Українська, Хмельницька, Рівненська і Запорізька, найбільша в Європі, на якій шість блоків по 1000 МВт. На цих АЕС працює 15 енергоблоків, з них 13 блоків - з мільйонниками, два блоки по 440 МВт. На 10 блоках встановлено 12 турбін «Укренергомашин», на п'яти - турбіни, виготовлені "Силовими машинами" (РФ).
Всього у світі - 20 блоків-мільйонників з нашими турбінами, з них 8 - в Україні. Перший мільйонник експлуатується з 1982 року на ЮУАЕС.

«Ми кращі за конструкторськими рішеннями, рівні за технологічними можливостями та конкурентоспроможні з виробництва. А ціна на нашу продукцію була і залишається трохи нижчою, ніж у європейських постачальників»

Гендиректор "Укренергомашин"

Ковід
2020-й рік додав напружену сторінку в літопис підприємства. Новий виклик – страшна пандемія коронавірусу. Перебої з постачанням, перебудова виробничих циклів та жорсткий санітарний режим… У цих складних умовах підприємство залишилося прибутковим та працездатним.

Головних завдань було дві – зберегти життя та здоров'я людей, роботу підприємства" Гендиректор "Укренергомашин"

Станція метро "Турбоатом"
12 серпня 2020-го року у Харкові з’явилася однойменна назва станції метро – “Турбоатом”.
Об’єднання двох промислових гігантів харківщини АТ "Турбоатом" та ГП "Завод "Електроважмаш"

27 серпня 2021 року за складних економічних обставин два “титани” енергетичної промисловості – “Турбоатом” та “Електроважмаш” об’єдналися й стали новою силою – акціонерним товариством “Українські енергетичні машини”.
Передісторія
Причина – фактична зупинка нашого підрядника ДП "Завод "Електроважмаш", яке стало у 2019 році неспроможним самостійно та своєчасно виконати взяті на себе зобов’язання з виробництва генераторів за укладеними контрактами. Отож, через зупинку "Електроважмашу" у "Укренергомашин" виникли великі проблеми. З загальної суми на субпідрядника "Укренергомашин" - "Електроважмаш" припадає 1,8 млрд. Так ось, "Електроважмаш" відвантажив лише половину – на суму 0,98 млрд грн. – і зупинився.
21 січня 1934 року Харківський турбогенераторний завод (ХТГЗ) ввели в експлуатацію.
Завод «Електроважмаш» був заснований у 1946 році як підприємство з виробництва тягового електроустаткування. З 1954 року на заводі розпочалося освоєння виробництва турбо- та гідрогенераторів.

Віктор Суботін: «Такого об'єднання в Україні ще не було. І, безумовно, це складний процес, який ми прописуємо і вирішуємо, що називається "з коліс". Підприємство буде одне, юрособа буде одна. Це буде здійснено шляхом приєднання "Електроважмашу" до "Турбоатому", тобто "Електроважмаш" як юридична особа буде скасований. Будуть два промислові майданчики. Буде повністю збережено виробничий процес, як на "Турбоатомі", так і на "Електроважмаші».Головних завдань було дві – зберегти життя та здоров'я людей, роботу підприємства" Гендиректор "Укренергомашин"

Війна
Підприємство не зупиняє свою роботу 24 лютого й протягом війни працює кожного дня без зупинки.
24 лютого дирекцією «Укренергомашин» було сформовано штаб по роботі підприємства в умовах воєнного стану для забезпечення цілісності підприємства, збереження майна та безпеки працівників. Був визначений склад підрозділів та необхідна кількість працівників для забезпечення роботи тільки критичної інфраструктури, розроблені графіки чергувань працівників, забезпечена цілодобова робота медичних працівників підприємства.
Протягом усієї війни підприємство продовжувало виконувати свої обов’язки за підписаними контрактами: у цехах виробничі процеси не зупинялися. Підприємство працювало й над виготовленням продукції для захисту Харківщини.

Також з початку військової агресії РФ у Харківській області дирекцією «Укренергомашин» було прийнято рішення про прихисток робітників та їх сімей на території підприємства у бомбосховищі. Підприємство стало домівкою для понад 350 людей одночасно. У бомбосховищі проживали діти від 1 року. Не покинули напризволяще люди й своїх домашніх улюбленців.
Прильоти
Перші прильоти були 7 березня та пошкодили будівлю лабораторного корпусу. Потім потрапляли ракети у різні цехи, станції тяги, залізничні путі, стадіон. Крім того окупанти проживали на СОБ "Блакитна затока" у Вовчанському районі та зруйнували територію та частину житлового корпусу.

Робітники підприємства про початок війни:
Володимир Жаботинський
токар-карусельник 83 цеху:
«Спершу був за чергового – обходив приміщення, виявляв можливі надзвичайні ситуації, перевіряв справність обладнання, механізмів тощо. Все це з метою негайного реагування за потреби. Працювали добу через добу. Трохи згодом з’явилася вже робота токарська, тому день проходив приблизно так: спочатку обробляєш деталь на верстаті, наприклад, 1-2 умовні зміни, а потім уже обходили територію, перевіряли приміщення».
Ганна Охріменко, медичний працівник:
«Ми були як робоча турбіна, кожен робив те, що міг зробити незважаючи чи стикався він з таким раніше, чи ні. Ці місяці у тунелі під землею дуже згуртували нас, всі ми жили як одна родина зі спільними бідами, радощами та перемогами».
Дмитро Піпченко, старший диспетчер:
«На початку березня виникло питання приготування їжі – Дмитро зголосився допомогти у цьому. “Відкрили їдальню, в якій був достатній запас продуктів, та й почали готувати, щоб люди могли поїсти чогось гарячого”, каже він. “Спочатку приїжджали з тих районів, які найбільше потерпали від обстрілів. А 1 березня ми зрозуміли, що час і нам кудись переміщатися у більш безпечне місце. На той час в укритті можна було вже й поїсти, попрати, помитися… Звісно, не готель, але доволі комфортно. І що найголовніше – безпечно».
Олександр Заворотняк, старший диспетчер:
«У перші тижні вторгнення було важкувато через навантаження. Табельні не працювали, тому всі, хто приходив, на роботу, записувалися у нас. Також довелося розв’язувати поточні питання, починаючи з освітлення території. Доходило навіть до того, що не могли знайти вимикачі, бо освітлення працювало роками. З новими правилами світломаскування доводилося шукати та вимикати світло.
Олександр Дахін, зварник 83 цеху:
«У тунелі Олександр з дружиною та своїми домашніми тваринами жив до другої половини травня. Весь цей час він працював, хоча й не за основним своїм напрямком. А роботи вистачало.
“Перший час я з іншим зварником зварював різні деталі для захисту, оскільки інших зварників на заводі на той час не було. Було страшно, адже постійно в небі щось літало. Потім прибирали територію, розчищали все від скла та інших розтрощених речей».

Волонтери
Постійний адреналін, почуття громадянського обов’язку та єдність на кожному кроці творили справжні дива. На межі людських сил волонтери героїчно допомагали, віддавали, втішали… Скоординована соціальна робота стала потужним прикладом того, як сильна єдина нація здатна чинити опір, виживати і йти вперед! Хтось випікав хліб, хтось шукав і купляв машини, медикоменти та одяг військовим, хтось здавав кров.
Герої підприємства
Багато хто з машинобудівників долучився до захисту країни й вступив до лав Збройних сил України, Нацгвардії, тероборони.
Нажаль під час несіння служби загинули працівники підприємства. Світла память!